Державне конституційне право зарубіжних країн

главная страница Рефераты Курсовые работы текст файлы добавьте реферат (спасибо :)Продать работу

поиск рефератов

Лекция на тему Державне конституційне право зарубіжних країн

скачать
похожие рефераты
подобные качественные рефераты
1 2 3 4 5    

Державне конституційне право зарубіжних країн

Тема №1
Предмет, метод, джерела ( державного ) конституційного права зарубіжних країн
1.Поняття конституції, предмет
2.Метод
3.Джерела КП
4.Види і форми конституції. Функції конституції.
-1-
Конституція ( від. Лат. «конституціо» - устрій, установа. Установлення)
Причини прийняття Конституції:
-    обмеження влади монарха;
-     встановлення особливого права;
Перші конституції регулювали:
1.Основи устрою держави ( з’явились перші виборчі органи).
2.Закріплення і  гарантованість важливих прав людини ( громадянські права ).
3.Предмет ДПЗК – це система правових норм, які регулюють засади устрою суспільства, держави і статус людини в них, а також відносини пов’язані з участю населення в здійсненні публічної влади.
-2-
Методи галузі:                                            Методи науки:
1.Метод дозволу.                                1. Порівняльно - правовий
2.Метод обов’язку.                             2. структурний ( функціональний аналіз )
3.Метод заборони.
Норми КПЗК, їх класифікація:
I. Юридична сила:
1. Найвища юридична сила – норми Конституції, норми судових органів, які здійснюють конституційний контроль. Закони конституційного значення, підзаконні акти, які регулюють діяльність державних органів.
II. По способу впливу:
1.Регулятивні.
2.Охоронні.
III. За характером припису:
1.Дозволяють
2.Забов’язуючі.
3.Забороняючі.
IV. За характером регулювання:
1.Матеріальні.
2.процесуальні ( мало )
V. За дією у часі:
1. Постійні.
2. Тимчасові.
3. Надзвичайні.
VI. За способом викладення:
1.Пряме.
2.Відсильні
3.Бланкетні.
Принципи КП:
Загальні принципи:
1.Народний суверентет
2.Принципи поділу влади.
3.представницьке правління.
4.Природний характер права і свобод.
Спеціальні принципи:
1.Недоторканість суддів.
-3-
Джерела – це зовнішнє закріплення і зовнішнє вираження норм КП:
Джерела:
1. Нормативно – правові акти:
- Конституції;
- Закони ( про вибори )
- Кодекси;
- Галузеві закони;
- Договори ( угоди )
А) міждународні.
Б)  внутрішньодержавні .
- Нормативні акти вищих органів виконавчої влади;
- Акти органів конституційного контролю;
- Регламенти парламентів;
- Акти органів місцевого самоврядування.
2.Правові звичаї – це ніде офіційно не зафіксовані правила поведінки, які застосовуються на протязі значного часу і санкціоновані державою.
-    наявність уряду;
-    голова партії переможця, керує створення уряду.
-    Обов’язки монарха погоджується рішенням двох палат парламента.
3.Судові прецинденти ( в англо – саксонській правова система ) – рішення вищих судових органів по питанням не врегульованих правом.
4.Доктринальні положення – офіційно опубліковані думки, судження вчених – юристів.
5.Релігіозні джерела ( мусульманські держави )
Дія КП: у 3 вимірах, але є особливості:
1.У часі:
–  Починає діяти вказано в Конституції.
–  Момент закінчення дії, вказано в перехідному положенні.
–  Зворотня сила відсутня, але питання з громадянства мають зворотню силу.
2.У просторі:
-    Конституційні норми діють на всій території держави ( повітряний простір – 21 км.)
-    Норми можуть діяти в окреих регіонах.
-    Екстириторіальна дія, норми конституційного права діють на громадян України, де б вони не були.
3.По колу осіб:
-    по відношенню до своїх громадян, а також до інших осіб.
-4-
1. Юридична Констиуція – система правових норм.
2. Фактична Конституція – система суспільних відносин ( Конституційний устрій)
Юридична Конституція використовується в 2-х значеннях:
Види:
1.Матеріальному – це система пр. норм, які регулюють.
2.Формальному – це нормативний акт, який має таку ж назву.
Форми Конституції:
1.Писана ( розуміється як 1 акт або декілька актів. Кількість цих актів чітко визначена  ) Наприклад – Швеція – 4 акти!
2.Неписані ( складаються з необмеженої кількості джерел, які не можна визначити).
Функції Конституції:
1.Юридична функція – полягає в тому, що конституція – це головне джерело всіх галузей права, визначає розвтиток всіх галузей права.
2.Політична функція  - Конституція встановлює засади організації публічної влади.
3.Ідеолгогічна функція – в Констуції сформована кінцева мета.
Зміст Констиції:
1.Правове становище людини і громадянина.
2.Конституція закріплює державний устрій.
Тема №2
Конституційно – правовий статус людини і громадянина
План:
1.Зміст інституту Конституційного права .
2.Конституційне право і Конституційні свободи і принципи їх закріплення. Види прав і свобод.
3.Конституційні обов’язки.
4.Громадянство і режим іноземців.
-1-
Зміст інституту Конституційного права:
1.Права і свободи і обов’язки
2.Принципи і способи формолювання прав і свобод.
3.Конституційна правосуб’єктність фізичних осіб.
4.Громадянство і режим іноземців.
5.Конституція гарантує права і свободи.
-2-
Констиуційні права і свободи – це визначенні  Конституцією найважливіші можливості фіз. Особи по досягненні своїх інтересів в межах визначених Констиуцією або законами.
  
Два способи закріплення прав і свобод:
1.Позитивний – контитуція гарантує чи встановлює, що суб’єкт володіє певним правом ( має право «може»).
2.Негативний – являє собою конституційну заборону для будь – якого суб’єкта порушити або обмежити певне право.
Принципи правового статусу:
I. Для демократичних держава:
1.природне походження прав і свобод.
2.Рівноправність.
3.Принципи верховенства міжнародного права.
II.    Для соціолістичних держав:
1.Класовий підхід до закріплення прав і свобод.
2.Відповідність прав і свобод будівництву соціалізма.
III. Мусульманським державам:
1.Принципи ісламу.
2.Особливість закріплення прав і свобод в Констиуціїє те що вони не є вичерпним.
-3-
Обов’язки – це найважливіші повинності, які підлягають виконанню в межах встановлених Конституцією або іншими законами.
Харктерними рисами є :
1.Конституційні обов’язки встановлюються виключно Конституцією або виключно законами.
2.Перелік обов’язків завжди є вичерпним.
3.Обов’язок в порівняні з правом і свободами є значно меншими.
4.Кожному обов’язку є юридична відповідальність за не виконання конституційного обов’язку.
-4-
Громадянин, відомий в древньому Римі, зустрічається в Біблії, в період феодалізму виник термін «піданний».
Зміст громадянства:
1.правовий стан особи, виражається в індивідуальному юридичному оформленні громадянства.
2.Постіний характер громадянства.
3.Громадянство – це двохстороній зв’язок між державою і фіз. Особою ( виражається в права і обов’язок і відповідальність ).
4.Розповсюдження на громадянина суверенної влади країни, де б він не знаходився.
Громадянство – це постійний політико – правовий зв’язок між людиною і державою, що виражається у сутності їх взаємин прав, обов’язків і відповідальності.
Інститут громадянства має 3 види норм:
1.Норми регулюють порядок набуття громадянства.
2.Норми регулюють право припинення громадянства.
3.Норми регулюють право  розгляду справ з питань громадянства.
Набуття громадянства, підстави:
1.Філіація – за народження, визначається 2 принципи:
-    право крові ( якого громадянство батьки)
-    право грунту ( на території якої держави народився)
2.Натуралізація – набуття громадянства за законом, який діє в цій країні, шляхом прийняття і видачі індивідуального акта; може натуріалізуватися лише повнолітня особа, письмова заява, готовність відмовитись від іншого громадянства, знання державної мови, мінімальний строк проживання, відсутність певних хвороб, наявність законних засобів існування. Внаслідок правонаступництва держави.
3.Оптація ( вибір ).
4.Відновлення громадянства.
5.Репатріація – групове надання громадянства.
6.Дароване громадянство за особливі заслуги.
7.Усиновлення.
Підстави припинення громадянства:
1.Добровільна відмова.
2.Позбавлення громадянства, може позбавити лише набутого громадянства.
3.Автоматична втрата громадянства.
Режим іноземця ( є в демократичних країнах, крім КНР і Туркміністан ).
1.Національний режим  іноземці = до громадян за деякими виключенями).
2.Режим найбільшого благосприйняття ( встановлюється лише до деяких категорій іноземців, лише до тих коли ін. країна встановлює такий режим).
3.Спеціальний режим.
Лекція №3
Гарантії прав і свобод громадян
Гарантії – це правові, політичніЮ, ідеологічні, організаційні, економічні засади, які створюють умови для забеспечення прав і свобод людини і громадянина і в ряді випадків не уможливлюють їх порушення з боку будь – якого суб’єкта права і держави.
Гарантії:
1.Міждународно – правові:
-    «Декларація прав людини і громадянина»;
-    «Декларація прав дитини» 1ст. новонароджена дитина має право на громадянство і сім’ю
2.Внутрішні – залежать від державного і політичного режиму.
Державні режими – це спосіб здійснення влади, який закріплює Конституція.
Політичний режим – як здійснюється влада.
Лекція №4
Форми державного правління в зарубіжних країнах.
План:
1.Поняття і види форм правління.
2. Монархія та її види:
А) абсолютна;
Б) обмежена ( дуалістична і парліментська )
В) нетрадиційні види монархій.
3.Республіка:
А) Президентська;
Б) Парламентська;
В) Змішаний тип;
Г) Радянська;
Ґ) Нетрадиційні види республік.
4. Види політичного режиму зарубіжних країн.
-1-
Форма держави – це її апарат, який відповідним чином взаємодіє з населенням, це організація поділу влади і територіальний поділ держави.
Принципи поділу влади:
Потрібна система стримань і противаг.
Мінімальне втручання.
Максимальне втручання.
Має значення як монарх приходить до влади: Монархія і Республіка.
-2-
Монархія – історично перша форма правління ( моно – один, арх – влада ) – одноосібний глава держави, що здійснює управління за власним правом, а не делеговано:
-    його влада є довічна;
-    монарх є недоторканим, відповідає монарх
Монарх
–  Король ( Бельгія, Англія, Іспанія, Данія, Швеція);
–  Султан ( Бруней, Малазія);
–  Емір ( Кувейт, ОАЕ);
–  Великий герцог ( Люкскмбург);
–  Князь ( Ліхтенштейн);
–  Імператор ( Китай ).
Ознаки:
1.Наявність одноособового довісного правителя.
2.Спадкоемний характер наступності Верховної влавди
3.Юридична безвідповідальність монарха.
4.Влада монарха обожнюється.
Монархія:
1.Абсолютна ( пізній період феодалізму)
2.Обмежена:
А) Дуалістична;
Б) Парламентська.
А) Абсолютна монархія – виникнення повязане з розвитком феодальних відносин.
Ознаки:
1.Відсутність організації, які обмежеують владу монарха ( нема парламента)
2.Ліквідація або повний занепад представницьких уставів.
3.Необмежана влада монарха.
4.Наявність і підкореність армії, поліції, спец. служб і адміністративного апарату
( Бруней, Катар, Бахрей, Оман, Саудовська Аравія)
Б) Конституційна монархія – монарх здійснює владу в межах встановлених конституцією.
Ознаки:
1.Наявність конституції.
2.Наявність парламенту ( Данія, Норвегія, Японія, Іспанія)
      Конституційна монархія є:
I. Дуалістична – перехідна від абсолютної до конституційної ( Марокко, Кувейт)
Ознаки:
1.Наявність парламенту з широкими повноваженнями.
2.Уряд формує монарх який перед ним підзвітній і парламент не впливає на уряд.
3.Монарх має право розпустити парламент
4.Церемональна роль монарха.
II. Парламентська – така форма правління при якій монарх – політичний глава держави, у нього немає реальних повновадень.
      Ознаки:
1.Парламент має партійну більшість.
2.Більшість формує уряд і главою уряду стає голова партії, яка перемогла.
3.Укази монарха потребують узгодження з міністром.
4.В законодавчій, виконавчій і судовій участь монарха символічна.
5.Формально монарх має абсолютне вето.
6.Всіх членів уряду призначає монарх.
7.Уряд несе відповідальність перед парламентом.
8.Дуже сильна виконавча влада.
9.Головна особа – прем’єр – міністр.
III) Нетрадиційні види монархій:
1. Теократична – різновид абсолютної – в руках монарха крім виконавчої, законодавчої, судової є релігійна влада.
2. Монарх з елементами виборності – монарх – президент обирається на 5 річний термін, його вибирають 7 емірів- недоторкані, влада в нього необмежена.
Монарха не можна усунити від влади
-3-
Республіка ( суспільна справа) – така форма правління при якій державна Влада здійснюється виборними органами які обираються, насамперед на певний строк.
Ознаки:
1.Існування або одноособового або колегіального глави держави.
2.Вибрність глави держави.
3.Виборність всіх представницьких органів.
4.Здійснення влади з волі народу.
5.Юр. відповідальність глави держави за прийняття рішення.
6.Обов’язковість рішень верховної представнцької державної влади для всіх інших гілок влади.
7.взаємна відповідальність особи і держави.
8.Гарантованість прав людини і громадянина.
9.послідовна реалізація принципу поділу влади на основі принципу стримань і противаг.
А) США
- конгресс обирається народом – палата представників, сенат обирає колегія виборців, дві палати є рівними;
- конгресс ніхто не може розпустити;
- парламент може порушити питання імпічменту президента;
- міністрів призначає президент і звільняє їх без згоди парламенту;
- судова Влада незалежна ( президент пропонує, конгресс затверджує, звільняти можна тільки в процедурі імпічменту);
- дуже сильна виконавча Влада;
- кишенькове вето.
Б) Парламентська республіка ( Туречинна, Ліван)
Принцип верховенства парламенту.
Ознаки:
1.Парламент обирається народом.
2.парламент формує уряд.
В) Змішаний тип:
- президент має право вето;
- президент має великі повноваження в судовій владі;
- -//- у виконавчої влади необмежена Влада;
- ВРУ формує уряд, затверджує і президент може звільнити будь – кого з уряду.
Г) Радянська республіка:
- повністю заперечує принцип поділу влади;
- ігнорювання прав і свобод людини і громадянина;
- класовий підхід до вирішення державних засад;
- заперечується принцип верховенства права;
Ґ) Теократична (Іран) – головною особою є духовна глава держави.
- свіцький парламент обирається народом – Межеліс;
- народ вибирає на 4 роки свіцького президента;
- вищі духовні органи – рада експертів – вищий релігійний орган: 93 мислителі, які мають майже необмежені права, які обмежені релігією.
Рада експертів вибирає імама довічно.
Це недемократична влада, бо існує духовна і світська влада.
-4-
Політичний режим практикується в 2 аспектах;
Державний режим – це закріплена в конституції система методів здійснення державної влади. Це фактична система методів здійснення влади – політичний режим.
Демократія – влада всіх.
Аристократія – влада більшості.
Олігархія – влада меншості.
Тиранія – влада однієї особи.
Охлократія – влада натовпу.
Політичний режим залежить від наявності або відсутності політичної системи.
Однопартійність – Китай, Камерун.
Двопартійні системи – США, Англія.
Багатопартійні – Італія, Франція.
Політичні партії впливають через участь своїх представників у органах управління.
Демократичний режим – демократія – правління народу і вибране народом і для народу ( Лінкольн). Є конституційним.
В недемократичних режимах держава контролює всі сфери життя, повністю – тоталітаризм або частково – авторатаризм.
Тоталітаризм:
1.Влада у політичної номеклатури або військових чиновників;
2.Народ усунутий від влади.
3.Відсутність ознак громадянського суспільства.
4.Тотальний контроль ( Туркменістан. Півн. Корея).
5.Передається влада у спадщину.
6.Будь – які думки, які не збігаються з державною ідеологією – інакомислення.
7.Розвинуті каральні органи.
Авторитаризм:
Лекція №5
Територіальний аспект органів публічної влади в державі.
1.Загальна характеристика територіальних органів публічної влади.
2.Форми територіального устрою держави:
А)  Федералізм;
Б)  Унітаризм.
-1-
Територіальний устрій – це система взаємовідносин між різними рівнями публічної влади в державі, тобто між державою в цілому і окремими частинами її території ( між. центр. владою і місцевими владами.
Розрізняють:
1.Адміністративно – територіальні одиниці – це такі території, які управляються з зверху і не мають ніякої самостійності.
    продолжение
1 2 3 4 5    

Добавить лекцию в свой блог или сайт
Удобная ссылка:

Скачать лекцию бесплатно
подобрать список литературы


вверх страницы


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.