Проблеми адміністративно правового регулювання застосування спеці

главная страница Рефераты Курсовые работы текст файлы добавьте реферат (спасибо :)Продать работу

поиск рефератов

Диссертация на тему Проблеми адміністративно правового регулювання застосування спеці

скачать
похожие рефераты
подобные качественные рефераты
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13    
Національна академія внутрішніх справ України
Кафедра адміністративного права

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Тема: “Проблеми адміністративно-правового регулювання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення міліцією.”
Виконав: викладач УПППМ УМВС України
в Житомирській області
капітан міліції
 
Керівник: Доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України
І.П. Голосніченко
м. Київ 2003 р.
План
Стр.

Вступ
Глава І. Вдосконалення механізму правового регулювання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення.
§ 1. Норми адміністративного права і правовідносини у сфері застосування засобів адміністративного припинення;
§ 2. Адміністративна правосуб’єктність державних органів виконавчої влади щодо реалізації спеціальних засобів адміністративного припинення;
§ 3. Соціальна обумовленість вдосконалення адміністративно-правового регулювання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення;
Глава ІІ. Вдосконалення практики застосування спеціальних засобів адміністративного припинення при охороні громадського порядку.
§ 1. Адміністративно-правова практика застосування спеціальних засобів адміністративного припинення при охороні громадського порядку;
§ 2. Вдосконалення практики застосування спеціальних засобів нарядами патрульно-постової служби міліції при охороні громадського порядку;
§ 3. Особливості застосування спеціальних засобів при проведенні спеціальних операцій:
3.1. при припиненні масових безладь;
3.2. при захопленні озброєного злочинця, звільненні заручників;
Заключна частина.
Список використаної літератури
7
31
45
51
63
68
73
84
87

Вступ
В умовах побудови правової держави підвищення ефективності правового регулювання різноманітних соціальних зв’язків набуває особливої актуальності. Зростає необхідність вдосконалення правового впливу на поведінку людей, підвищення їх правосвідомості.
В демократичному суспільстві головне завдання державної влади, зокрема виконавчої, - забезпечення прав і свобод громадян. Так, стаття 3 Конституції України проголошує, що: “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає за свою діяльність. Утвердження і безпека прав і свобод людини є головним обов’язком держави.”
В той же час досягнення високого рівня дисципліни і законності неможливо без законослухняної поведінки громадян, покращання якості та ефективності роботи правоохоронних органів. Ухилення від виконання обов’язків, закріплених в законі, передбачає адекватне реагування держави, у тому числі, застосування заходів адміністративного примусу. Застосування заходів державного примусу за будь-які протиправні діяння завжди привертало увагу суспільства, соціальних груп, так, як воно більше всього торкається інтересів людей, їх об’єднань.
Одним з найбільш серйозних втручань з боку правоохоронних органів в життєдіяльність громадян являється застосування до них спеціальних засобів адміністративного припинення. В зв’язку з цим питання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення є предметом адміністративно-правового регулювання та реалізації органами держави.
Підвищена увага до цієї проблеми обумовлюється також і можливістю помилок, свавілля, потурання державних органів чи посадових осіб, застосовуючих примус. Для ілюстрації загальної картини з цього приводу можна привести такий приклад, що в 1998 році судами України задоволено 96% позовів і скарг про захист порушених прав громадян і юридичних осіб.1
_______
1 “Голос України” №11 1996 рік. “Дві третини честі і гідності”.
Необхідно звернути увагу на те, що криміногенна обстановка залишається складною. Продовжує збільшуватись інтенсивність злочинної агресії, насильницьких посягань на життя і здоров’я людей.
Понад тисячі їх стали жертвами вбивств, більше тисячі одержали тяжкі тілесні ушкодження. Тільки за минулий рік загинуло більше 70 правоохоронців1. Деякі з них при посяганні на їх життя невміло застосовували спец. засоби, або в необхідній момент не застосовували їх зовсім. А тому питання підвищення ефективності застосування спеціальних засобів працівниками органів внутрішніх справ, вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання цієї групи правовідносин набуває значної актуальності.
Опитування працівників міліції окремого батальйону патрульно-постової служби міліції управління міністерства внутрішніх справ в Житомирській області свідчить: 95.7% працівників стверджують, що відбувається зростання злісної непокори правопорушників законним вимогам працівників міліції, а 85.3% - фізичного опору під час їх затримання. В умовах, які склалися дуже гостро стоїть питання підвищення рівня професійної підготовки особового складу міліції по тактико-спеціальній, бойовій підготовці, особливо в частині застосування заходів фізичного впливу, вогнепальної зброї, спеціальних засобів адміністративного припинення, підвищення рівня технічного забезпечення міліції для боротьби з різновидами правопорушень.
Практика свідчить, що в більшості випадків у особового складу органів внутрішніх справ відсутні необхідні навички по застосуванню спеціальних засобів адміністративного припинення.
Існуюча в Україні нормативна база – Закон України “Про міліцію”
від 20.12.90 р., Постанова Ради Міністрів УРСР №49 “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в УРСР” від 27.02.91 р., підзаконні акти, які регламентують особливості застосування застосування цих засобів є деякі недоліки спеціальних засобів адміністративного __________
1 Звіт перед українським народом про оперативно-службову діяльність органів внутрішніх справ
у 1998 році. – Голос України, №7, 1999.
 припинення дозволяє рішуче припиняти порушення законності, але в механізмі адміністративно-правового регулювання, наприклад: не визначені окремо засоби кримінального припинення і адміністративного припинення з урахуванням їх можливостей і законодавчим закріпленням, не визначено на законодавчому рівні що мається на увазі під термінами “виключні випадки”, “інші антигромадські діяння”, не зрозуміло як і ким визначається інтенсивність застосування спеціальних засобів забезпечення спеціальних операцій, не визначені випадки, коли при проведенні спеціальних операцій забороняється застосування тих чи інших спеціальних засобів, відсутні методичні рекомендації, типові розробки, посібники для командирів підрозділів патрульно-постової служби, командирів спеціальних підрозділів міліції по підготовці особового складу до застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, та в ході вирішення оперативних завдань.
В зв’язку з вищевказаними недоліками навчання особового складу органів внутрішніх справ з питань застосування спеціальних засобів проводиться на низькому організаційному та методичному рівні, практичні тренування, навчання проводяться дуже рідко і без використання всього комплексу спеціальних засобів, які стоять на озброєнні органів внутрішніх справ.
Проблеми адміністративно-правового регулювання в сфері охорони громадського порядку висвітлювались в цілому ряді монографій, дисертацій, навчальних посібників, статей:
Афанасьєва В.Г., Астемірова З.О., Бахраха Д.М., Бондурка О.М.,
Веремеєнка І.І., Голосніченка І.П., Гончарука С.Т., Даньшина І.М., Дорогих М.М., Єропкіна М.І., Єфімова М.Е., Жалінського О.Е., Загороднікова М.І., Зотова Л.В., Ігітова В.І., Коваля Л.В., Казімірчук В.П., Керімова Д.О., Клюшніченка О.П., Курагіна Г.Г., Курнікова В.В., Карпец І.І., Ратінова А.Р., Луньова А.Е.,
Лойфмана І.Я., Манохіна В.М., Орзих І.Ф., Ореховського О.І., Попова Л.Л., Петрова Р.І., Реутова В.П., Саввіна М.Е., Серьогіна О.П., Сіденко О.П., Сорокіна В.Д., Юсупова В.О., Явіч В.С., Якуба О.М., але комплексного дослідження проблем вдосконалення адміністративно-правового регулювання застосування засобів адміністративного припинення не проводилось.
Дослідження вищевказаної групи відносин необхідне для подальшого поліпшення законодавства, що регулює правоохоронну діяльність міліції, покращання його застосування, вдосконалення ефективності застосування спеціальних засобів.
Даному дослідженню властива наукова новизна, яка полягає у тому, що робиться спроба дослідити застосування спеціальних засобів як групи відносин механізму адміністративно-правового регулювання. Найбільш близько до цієї проблеми підійшли науковці органів внутрішніх справ Бандурка О.М.,
Голосніченко І.П., якими були досліджені заходи адміністративного припинення в діяльності міліції, зроблений аналіз системи існуючих видів заходів, але питання вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання застосування спеціальних засобів в діяльності органів внутрішніх справ досліджено не було.
На думку автора, пропозиції, які будуть вироблені на підставі дослідження механізму адміністративно-правового регулювання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення можуть бути використані для розробки законів та підзаконних актів для підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів по охороні громадського порядку, по застосуванню спеціальних засобів адміністративного припинення.
Окремі положення дипломної роботи можуть бути використані в навчальному процесі з метою підвищення професійної підготовки працівників міліції, а також для вдосконалення практики застосування спеціальних засобів з метою попередження порушень прав людини всіма суб’єктами суспільних правовідносин.
Дослідження обгрунтовує необхідність введення в штати підрозділів органів внутрішніх справ посади інструкторів по навчанню працівників міліції правовим підставам, організаційним, тактичним прийомам застосування спеціальних засобів, а також розробку методик щодо їх використання, оптимізацію обліку кількості фактів застосування цих засобів.

Глава І. Вдосконалення механізму правового регулювання застосування спеціальних засобів адміністративного припинення.
§ 1. Норми адміністративного права і правовідносини у сфері застосування засобів адміністративного припинення.
Правовий аналіз механізму правового регулювання свідчить про однобічний порядок регулювання зазначеної групи правовідносин – є права міліції по застосуванню спеціальних засобів і відповідальність громадян за дії, що посягають на встановлений порядок управління, реалізацію громадянами своїх прав і свобод в зазначених суспільних правовідносинах, а існуючі норми мають декларативний характер.
Відомо, що правозастосувальні  відносини складаються із юридичного змісту (права і обов’язки учасників правовідносин) і змісту матеріального (їх фактична поведінка – дії, бездіяльність).
Вказана диференціація дозволяє уникнути однобічної обмеженості під час правового врегулювання той чи іншої групи суспільних правовідносин, в свою чергу, не змішує матеріальне і юридичне в правовідносинах. Таким чином, в правозастосовчих відносинах потрібно розрізняти поведінку, діяльність їх суб’єктів (матеріальний зміст), а також правомочність і обов’язки (юридичний зміст).
Застосування спеціальних засобів адміністративного припинення міліцією регламентовано ст. ст. 12-151 Закону України “Про міліцію” від 20.12.90р. Вказані норми права є переважно матеріальними (регулюють поведінку, діяльність співробітників міліції), але частково вони являються і процесуальними так як носять організаційно-процесуальний характер, встановлюють порядок застосування норм матеріального права.
Окремо процесуальні норми даної групи правовідносин практично відсутні, так як не визначені форми і методи застосування кожного виду спеціальних засобів, зброї.
Не визначені окремо спеціальні засоби адміністративного та кримінального припинення так як ступінь суспільної небезпеки при вчиненні двох, навіть схожих, правопорушень не буває абсолютно однаковою.
Постає питання: яким чином діяти і яким повинен бути порядок під час застосування спеціальних засобів адміністративного, кримінального припинення.
Існуюча на сьогоднішній день норма, що встановлює порядок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї є диспозитивною, так як вона передписує варіант поведінки, але при цьому надають суб’єктам можливість у певних межах врегулювати зазначені правовідносини в індивідуальному порядку. (“Вид спеціального засобу, час початку   та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися, характеру правопорушення і особи правопорушника”. Ст.14 Закону України “Про міліцію” від 20.12.90р).
Юридична норма, що нами розглядається, має уповноважуючий характер так як визначає певні випадки коли відповідні суб’єкти вказаних суспільних правовідносин мають право застосувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю. Як дозволи так і окремі заборони адресуються співробітникам  міліції і мають загальний характер.    
Практика свідчить, що відповідні правила застосування спеціальних засобів вогнепальної зброї повинні бути чітко визначені і навіть не окремими інструкціями, а відповідним Законом, так як  саме Закон  повинен визначати вид спеціального засобу та особливості його застосування в залежності від ступені суспільної небезпечності протиправного діяння.
Щодо норми застосування спеціальних засобів адміністративного припинення, то вона міститься у п’яти статтях третього розділу Закону України “Про міліцію”(ст.ст. 12-151). Для того, щоб довести незручність викладення зазначеної правової норми потрібно зробити її юридичний аналіз.
Гіпотеза є складною так як пов’язує дію норми з наявністю багатьох умов. Вони містяться майже у всіх вказаних вище статтях. Так, в ст.12 Закону України “Про міліцію” визначається, що всі спеціальні засоби адміністративного припинення застосовуються у випадках і в порядку, передбачених вказаним вище Законом;
-                Застосуванню фізичної сили, спеціальних засобів  і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини;
-                     Без попередження вказані заходи можуть застосовуватись, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції.
Тобто умови застосування сили мають загальний характер і не визначають чіткого порядку застосування кожного виду спецзасобів, зброї в тих чи інших умовах (затримання правопорушника, особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, припинення групових порушень громадського порядку, масових безладь...). На озброєнні суб’єктів  суспільних правовідносин, які мають право застосовувати силу, є великий арсенал спеціальних засобів і потрібно чітко визначити умови застосування кожного спеціального засобу окремо.
Стаття 14 Закону України “Про міліцію” свідчить про альтернативний характер гіпотези (різновид складної): “Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника”, тобто, передбачається, що для вступу правової норми в силу достатньо одної із вказаних в ній фактичних обставин.
Зазначена гіпотеза не вказує конкретних умов застосування того чи іншого спеціального засобу (або їх видів) – активної оборони, забезпечення спеціальних операцій, малогабаритних вибухових пристроїв, службових собак), порядку і меж застосування сили з указанням можливого використання відповідно арсеналу спецзасобів адміністративного припинення співробітниками певних підрозділів (з урахуванням специфіки служби: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, спеціальної міліції). В зв’язку з тим, вона є абстрактною, що не сприяє укріпленню законності.
Автор вважає, що коли йдеться про застосування водометів, бронемашин, сльозоточивих речовин, службових собак... гіпотеза повинна бути не абстрактною, а казустичною1 – тобто пов’язувати реалізацію юридичної норми, виникнення,
1 Потрібно відмітити, що в юридичній літературі, під час класифікації гипотез за формою вираження даний їх разновид часто називають казуістичною. Однак цей термін, що отримав своє розповсюдження в дореволюційній літературі, є невдалим. Термін “казуістична” походить від латинського слова “казуістика” (тобто перекручення під час доказування неправдивих, сумнівних положень) і не має нічого спільного стосовно характеристики гіпотези, що покликана містить чіткі, ясні вказівки на умови реалізації правової норми. Інша справа, коли термін “казустична гіпотеза” віддзеркалює вказівку на юридичні факти – конкретні життєві випадки (казуси).
    продолжение
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13    

Добавить диссертацию в свой блог или сайт
Удобная ссылка:

Скачать диссертацию бесплатно
подобрать список литературы


вверх страницы


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.