Ссавці моря

Загрузка...

главная страница Рефераты Курсовые работы текст файлы добавьте реферат (спасибо :)Продать работу

поиск рефератов

Курсовая на тему Ссавці моря

скачать
похожие рефераты
подобные качественные рефераты
 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10    

Лежать по берегах багатьох північних островів дивні створіння, схожі на шкіряні диванні валики чи на дивні мішки. Періодично одне з таких дивних істот піднімає голову чи неквапливо переповзає з місця на місце. Познайомтеся — це тюлені. На перший погляд у цієї тварин немає нічого цікавого: лежать спокійно біля води, час від часу поринають у море. Але перше враження оманне, насправді це дуже милі, рухливі і граціозні звірі. Але не на суші, а у воді, де вони по-справжньому вдома.

Тюленів ще називають ластоногими, за особливу будівлю ніг, що являють собою гнучкі рухливі ласти. До ластоногих прийнято відносити вухатих тюленів, справжніх тюленів і моржів. Велика частина цих морських ссавців вибрала для життя води північних морів. Велика частина тюленів — вухаті і справжні тюлені — живе в північних морях.

До вухатих прийнято відносити сивучів, морських левів і котиків. Самий великий з них — сивуч, величезне неквапливе створіння, що досягає в довжину 4м і, що важить при цьому, небагато, менше 1т. Живе він біля узбережжя островів Японського і Берингового морів, велику частину життя проводить у відкритому морі, лише на 3—4 місяці в році вибирається на берег. Самці сивучів дуже агресивні і не терплять на своїй території ніяких чужинців, а якщо самцю покажеться, що хтось намагається відбити одну з його численних дружин (а їх у дорослого сивуча порядку двадцяти), то він негайно кидається в бій. Борються ці гіганти жорстоко, могутніми зубами наносять один одному глибокі рвані рани, від яких частенько вмирають. Одні із самих дрібних і граціозних тюленів — морські котики, їхня спритність і добірність помітні не тільки у воді, але і на суші. Як і їхні родичі, котики з'являються на березі лише на короткий час. З настанням весни з морських просторів припливає до берегів Командорських островів безліч котиків. Першими звичайно добираються дорослі самці, у них попереду дуже серйозна справа — боротьба за територію. Лише відвоювавши свою ділянку берега, котик може розраховувати на прихильність темних красунь-кішечок. Боротьба йде не на життя, а на смерть, і це не перебільшення, багато хто із суперників дійсно гинуть. Незабаром весь берег поділений на невеликі шматочки, на кожнім з який гордо лежить переможець. Тепер приходить час молодих тварин, і до берегів припливають ті самці, яким ще рано обзаводитися родиною. Правда, підозрілі «землевласники» не пускають їх на сушу, і молоді доводиться плавати поруч у пошуках вільних ділянок.

Самими останніми припливають ті, заради кого велася нещадна війна і лилася кров. Звичайно самки намагаються знайти своїх старих чоловіків, але якщо ті раптом не відзиваються на ласкавий голосок, то красуня відправляється на пошуки нового щастя. А котики намагаються щосили, печуть, ніжно плазують навколо і всіляко намагаються зацікавити наречену. Незабаром усі родини усамітнюються у своїх володіннях і через кілька днів у самок народжуються пухнасті біленькі малята. Так що дітки, яких вартує важливий «султан», йому нерідні, а його власне потомство з'явиться тільки через рік і, швидше за все, вже в іншій родині.

Тепер у самців з'являється нова турбота — охороняти свій гарем від заздрих хазяїв, а це непроста задача. Милі кішечки, занудившись від недоліку уваги чоловіка, частенько відповзають куди-небудь убік і починають ласкаво поглядати на чужого чоловіка, що теж не залишається байдужим до уваги нової красуні. Звичайно хазяїн досить швидко виявляє відсутність зрадниці, ще раз перераховує своїх дружин і відправляється на пошуки. Варто йому тільки перетнути границі чужої ділянки, як майже відразу починається бійка. Дві величезні туші зіштовхуються з ревінням і хрипом, летять жмути шкіри і бризи крові, а неподалік від поля бою сидить винуватниця дуелі і на все це дивиться.

Наприкінці літа котики починають залишати гостинні береги. Першими спливають дорослі самці, майже відразу слідом за ними ідуть молоді тварини, і лише перед самою зимою відправляються в далекий шлях самки з підрослими за літо дитинчатами.

Багатьом людям дуже добре відомі вухаті тюлені. Ви напевно не раз бачили циркові вистави з їх участю. За наказом дресирувальника вони грають на трубах, жонглюють м'ячем, ловлять обручі, самі собі аплодують за допомогою ластів.

Тюлень

Саме цікаве, що в цих виступах немає нічого неприродного, дресирувальники просто використовують природні здібності тюленів, а в результаті виходять забавні циркові номери. У дикій природі ті ж котики частенько граються, з викинутими в море, предметами, підкинуть і вертять на носі порожні пляшки, поплавці, що відірвалися від сіток. У циркових виставах використовують тільки вухатих тюленів, так як саме вони здатні високо закидати голову і швидко пересуватися по суші, відштовхуючись задніми ластами. Їхні родичі — справжні тюлені — менш рухливі і граціозні створіння, на березі вони нагадують великі шкіряні мішки, що повільно і незграбно переповзають з місця на місце, випускаючи тяжкі подихи.

Відомо, що тюлені велику частину часу проводять у відкритому морі, навіть під час сну вони не виходять на сушу. Але яким же чином вони сплять у воді? З'ясувалося, що існує цілих два способи. У першому випадку звір просто лежить на поверхні води, розкинувши ласти, і лише зрідка піднімає голову, щоб зробити глибокий вдих. Він тримається на воді за допомогою товстого шару підшкірного жиру і ледачого ворушіння ластів. Другий спосіб цікавіше: заснувши тварина повільно занурюється на глибину в кілька метрів, після чого починає спливати і, виявившись на поверхні води, робить кілька вдихів, після чого все повторюється із самого початку. Саме дивне, що весь цей час тюлень солодко спить і не відкриває ока ні на хвилину.

До справжніх тюленів відносять нерпу, гренландського тюленя, морського зайця, морського лева і багатьох інших. У всіх цих тварин є які-небудь цікаві пристосування, що допомагають їм вижити в суворих північних водах. Тюлень-крабоїд володіє самими незвичайними зубами, на перший погляд схожими на, дивної форми, гребінку. Справа в тім, що він харчується дрібними рачками, яких збирає за допомогою своїх, дивних, зубних «гребінців». Набравши в рот побільше морської води, тюлень закриває пащу і починає проціджувати її крізь щілини в зубах-краболовках, а дрібні рибки і рачки залишаються усередині.

У тюленя-хохлача на носі розташована дуже дивна річ — величезний червоний міхур, якого він здатний роздувати до неймовірних розмірів. У самок теж є носові міхури, правда значно менші. Для чого призначене це незрозуміле «спорудження», дотепер не ясно. Існує думка, що яскравий надутий мішок грає якусь роль у процесі залицяння і привертає увагу самок. Не виключено, що величина і барвистість міхура допомагають самцю одержати верх над своїми суперниками.

Крім хохлачів, здатністю роздувати ніс володіють морські слони. Звичайно, він не досягає таких розмірів, як у хохлача, але зате роздутий хобот слона видає низьке свистяче ревіння, яке повинно лякати усіх ворогів і суперників. Живуть морські гіганти біля берегів Каліфорнії і Південної Америки, з настанням весни спливають на північ.

У слонів є ще одна притаманна особливість: як усі морські ссавці, вони одягнені в теплу шубу з товстого шару сала (до 10 см.), але в цьому одіянні є своєрідні «віконця»-віддушини. На боках слона таких утворень по три з кожної сторони, під ними шкіра звіра нагрівається до дуже високої температури, і, підсихаючи, вони виглядають на ще вологій сірій шкірі золотавими плямами. З їхньою допомогою морські слони регулюють температуру тіла і при жаркій сонячній погоді рятуються від перегріву.

У молодих морських слонів цей необхідний для життя в льодах механізм ще не працює, тепло вони віддають усім тілом. Часом лід під ними так нагрівається, що починає танути і нещасна тварина занурюється в крижану «яму». Нерідко буває так, що тюлені, які довго лежали на одному місці попадають у пастку, з якої вже не можуть вибратися. Мати теж не в силах допомогти своєму дитинчаті. У крижаному полоні щорічно гинуть сотні тюленят.

Ще один представник справжніх тюленів — морський леопард, що не даремно одержав таке грізне ім'я, адже хижа вдача звіра нітрохи не поступається агресивному характеру його сухопутного тезки. Морський звір підступний і безжалісний мисливець, він хапає і буквально розриває на частини пінгвінів, гагар, поморників і інших птахів, не рятуються від нього і більш дрібні тюлені. Зуби в нього не дуже великі, зате гострі і міцні, а характер такий, що він не боїться навіть людини. Як і звичайний леопард, морський має плямисту шкіру — на темно-сірому тлі безладно розкидані чорні плями.

Крім усіх уже перерахованих, є ще трохи тюленів: на Каспійському морі й в озері Байкал живуть зовсім унікальні істоти — каспійська і байкальська нерпи. Винятковість їх у тім і полягає, що вони живуть у зовсім замкнутих водоймах, у яких їм і взятися начебто б нівідкіля.

Є ще ларга — плямистий тюлень, що живе в північних водах Європи, Америки й Азії. Крилатка, чия шкіра прикрашена тонкими білими кільцями, вибрала простори Берингове і Чукотського морів. Лахтак, чи морський заєць, плаває в самих холодних морях, зовсім уже біля полюса.

Гренландські тюлені-лисуни все літо полюють за рибою, кальмарами і рачками далеко на півночі Атлантичного і Північного Льодовитого океанів, у самих льодів — на сході запливають до Карського моря. Восени вони збираються в невеликі зграї і пливуть на південь. У грудні вже тисячі їх копошаться і плазують на льодах Білого моря.

Наприкінці зими в тюленів народжуються пухнасті, білосніжні (з ледве жовтуватим відтінком) дитинчата, мисливці звичайно називають їх біляками. Протягом місяця мати годує їх своїм молоком, потім поступово починає вчити рибальству. А в травні усі вони, і маленькі і великі, пливуть на північ, до Льодовитого океану.

У полярних льодах Шпіцбергена вони зустрінуться зі своїми побратимами, що зимували біля острова Ян-Майен. Щоб усім вистачило місця і риби, гренландські тюлені поділили між собою зимові квартири. Одні зимують біля острова Ньюфаундленда, інші — на Ян-Майені, а третім прийшлося до смаку плавучі льоди в Білому морі. Крім цих трьох лежбищ, ніде більше гренландські тюлені узимку не зустрічаються.

Моржі

Морж — особливий представник ластоногих. Живе він біля узбережжя островів Північного Льодовитого океану, але на берег вибирається лише для вирощування і виховання підростаючого покоління. Морж дуже велика тварина, у довжину він виростає до 5 м і важить при цьому близько 1,5 т. Незграбне, велико подібне тіло покрите грубою зморшкуватою шкірою, що збирається в товсті складки. Голова досить невелика із широким плоским носом в обрамленні твердої щетини вусів. У самок і в самців по кутах рота ростуть великі білі бивні — особливі ікла, більше таких немає ні в кого. Задні ласти маленькі, майже непомітні. У молодих моржів шкіра покрита короткою густою вовною, з віком звір лисіє. Колір шкіри тварини змінюється в залежності від навколишніх умов: якщо морж довго пробув у воді, то його шкіра відливає синявою; полежавши кілька годин на теплому бережку і зігрівшись, він стає рудувато-коричневим, тому що кров доходить до поверхні тіла. У могутніх старих самців уся шкіра покрита бойовими шрамами і рубцями — це нагадування про колишні сутички із суперниками.

Грізні ікла такої великої тварини вселяють деяке побоювання. Насправді морж знаходить своїй грізній зброї цілком мирне застосування: він переорює іклами морське дно в пошуках улюбленої їжі — молюсків. Зануривши бивні в мул майже цілком, він робить ними довгу борозну. Після цього можна спостерігати дивне видовище: морж витягає перед собою ласти і починає спливати, потираючи один ласт по іншому. У товщі води за його спиною залишається смуга каламуті. Майже піднявшись до поверхні, він занурюється, і усе починається спочатку. Варто уважно придивитися, і зміст таємничих дій стає ясний: у такий спосіб він збирає і чистить черепашки.

Морж

Спочатку він ластами збирає пригорщу раковин, а потім, піднімаючи, поступово перетирає їх, потім розкриває ласти, і молюски починають опускатися на дно, причому відламки раковин тонуть повільніше, так що цей хитрун з'їдає вже очищений обід.

Така дієта просто чудова, але, на жаль, вона влаштовує не всіх моржів, іноді серед них зустрічаються дійсні хижаки, що полюють на нерп, тюленів, що нападають навіть на людей. Найчастіше морж звикає до м'яса, спробувавши його випадково, але після цього він уже ніколи не повернеться до колишньої їжі. Таких моржів чукчі називають келючами і сильно остерігаються їх.

Під час свого перебування на березі моржі збираються величезними групами. Часом вони лежать так тісно, що новим тваринам просто не вистачає місця і вони змушені лягати зверху на тих, хто приплив раніш. Утім, ті не заперечують, хіба що іноді хтось поворухнеться, щоб перемінити позу на більш зручну. На окремих пляжах, а частенько і прямо на крижинах розташовуються на відпочинок самки з дитинчатами — так менше ймовірність того, що незграбні дорослі моржі задавлять малят.

СИРЕНИ, ЧИ МОРСЬКІ КОРОВИ

    продолжение
 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10    

Удобная ссылка:

Скачать курсовую работу бесплатно
подобрать список литературы


вверх страницы


© coolreferat.com | написать письмо | правообладателям | читателям
При копировании материалов укажите ссылку.